Використання лазерних технологій у лікуванні пролапсу тазових органів: клінічні підходи, протоколи та результати

Проблема пролапсу тазових органів (ПТО) залишається однією з найбільш актуальних у сучасній гінекології, оновлюючи вимоги до ефективності та малоінвазивності методів лікування. Доктор Arturo HERRERA CERVANTES (Тіхуана, Мексика), який пройшов професійну підготовку в Барселоні (Іспанія) та Мендосі (Аргентина), ділиться своїм 18-річним досвідом застосування лазерних технологій для корекції різних патологій генітальної сфери, зокрема сухості піхви та нетримання сечі. Основний акцент доповіді зосереджений на використанні лазера як мінімально інвазивної процедури, що демонструє високу ефективність у лікуванні пролапсу без необхідності складних хірургічних втручань.

Визначення та класифікація пролапсу тазових органів

Пролапс тазових органів визначається як опущення однієї або кількох структур піхви. Залежно від локалізації патологічного процесу виділяють такі види:

• Цистоцеле: опущення передньої стінки піхви (сечового міхура).

• Ректоцеле: опущення задньої стінки піхви (прямої кишки).

• Уретральний або матковий пролапс: опущення середньої частини піхви або безпосередньо матки.

• Куполоподібний пролапс (vault prolapse): виникає у пацієнток після перенесеної гістеректомії.

Для кількісної оцінки ступеня тяжкості використовується класифікація POP-Q, де 1-й та 2-й стадії відповідають знаходженню органів усередині піхви, а 3-й та 4-й стадії — виходу органів за межі піхвового каналу.

Епідеміологія та фактори ризику

Поширеність пролапсу є надзвичайно високою: за статистикою, до 50% жінок у певні періоди життя можуть стикатися з цією проблемою. Ключові фактори ризику поділяються на акушерські та неакушерські:

1. Акушерські чинники: багатоплідні пологи, народження великих дітей, а також використання допоміжних методів під час пологів, таких як щипці.

2. Неакушерські чинники: похилий вік, період менопаузи (через дефіцит естрогенів), вроджені дефекти колагену, а також стани, що підвищують внутрішньочеревний тиск (хронічний кашель, запори).

Клінічна симптоматика та традиційні методи лікування

Основними скаргами пацієнток є відчуття тиску або наявності стороннього тіла («кулі») у піхвовому каналі. Додатково спостерігаються диспареунія (болісний статевий акт), проблеми з сечовипусканням та дефекацією, рецидивні інфекції сечовивідних шляхів, а також естетичний дискомфорт.

Традиційне нехірургічне лікування включає:

• Терапію м'язів тазового дна (вправи Кегеля).

• Електромагнітну стимуляцію (спеціальні крісла).

• Використання піхвових песаріїв (кільцеподібних, донатоподібних тощо), вибір яких залежить від виду пролапсу та наявності нетримання сечі.

Інноваційний протокол лазерної терапії

У своїй практиці доктор Ера використовує комплексний підхід, який у 2025 році був успішно застосований для групи пацієнток із середнім віком 58 років. Протокол складається з двох ключових етапів:

Етап 1: Підготовка тканин.

Перед лазерною дією необхідно покращити трофіку слизової оболонки піхви. Для цього застосовуються естрогени, плазма, збагачена тромбоцитами (PRP), або екзосоми. Це критично важливо для досягнення кращого терапевтичного ефекту.

Етап 2: Лазерна дія.

Проводиться від 3 до 5 сеансів залежно від стадії пролапсу. Використовується переважно ербієвий лазер (Erbium), мішенню для якого є вода в тканинах. На відміну від абляційного CO2-лазера, ербієвий лазер забезпечує термомеханічний ефект без значного пошкодження поверхні.

Механізм дії та технічні деталі

Метою лазерної терапії є стимуляція вироблення нового колагену (типу I та III) та еластину, а також ретракція (скорочення) тканин. Під час процедури використовуються різні насадки:

• 360-градусна насадка: для обробки всієї площі піхви (зазвичай виконується 3 проходи з енергією 3 Джоулі).

• 90-градусна насадка: для точкового лікування цистоцеле або ректоцеле.

• Спеціалізовані дзеркала (speculum): для прямого доступу до зони пролапсу.

Особлива техніка передбачає створення «векторів» навколо зони випадіння, що дозволяє максимально ефективно втягнути тканини всередину та зафіксувати їх у фізіологічному положенні.

Аналіз клінічних випадків та результати

Досвід автора демонструє значне покращення стану пацієнток:

• У випадках ректоцеле та вагінальної релаксації вже після трьох сеансів спостерігається візуальне та функціональне відновлення стінок піхви.

• Для пацієнток похилого віку (наприклад, 80-річна пацієнтка із супутніми захворюваннями), яким протипоказана операція і які відмовляються від песаріїв, лазер стає оптимальною альтернативою.

• При тяжких формах (3-тя стадія) використання 5 сеансів дозволяє досягти вражаючих результатів, що підтверджується пробами Вальсальви на відео «до» та «після».

Порівняння з CO2-лазером показало, що хоча методика «точкового нанесення» (кожен 1 см) також дає результати, пацієнтки відчувають більший біль порівняно з ербієвим лазером.

Висновки

Лазерна терапія пролапсу тазових органів є безпечним, мінімально інвазивним методом із мінімальним ризиком ускладнень (у практиці автора ускладнень не зафіксовано). Це критично важливий напрямок у лікуванні пацієнток, які не можуть або не бажають проходити через хірургічні операції. Належна підготовка тканин за допомогою естрогенів або PRP у поєднанні з правильно підібраним типом лазера забезпечує стійкий терапевтичний ефект та покращує якість життя жінок.